вівторок, 6 грудня 2016 р.

      Як швидко плине час...Ось уже і перший семестр закінчується. Роботи багато, але щось на лірику потягнуло. Сама писати не вмію, а чужі вірші люблю читати. Особливо такі, що спонукають до роздумів.Ось наприклад:
Вінграновський М.
Лягла зима, і білі солов’ї…


Лягла зима, і білі солов’ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко
.

Павличко Д.
Яблуні в інеї - ніби сніжинки-велетні


Яблуні в інеї - ніби сніжинки-велетні,
 
В мільярди разів побільшені атоми.
 
Виїжджає з-за овиду на полотна постелені
Армія сонця незчисленними автами.

Сади, наче хмари, на прожектори настромлені,
Піднімаються вгору, в небо хмураве.
Попереду сонця списаті промені,
А позаду - стовпи снігової куряви.